Прощай, школа!!! Вот и закончились наши беззаботные школьные дни. Пора вступать в ВУЗы и готовиться к серьёзной взрослой жизни! Мы больше не увидим этих добрых лиц учителей, не услышим ихних ласковых слов. Мы станем всё реже встречаться с одноклассниками, школьные друзья станут знакомыми, а любящие учителя, навсегда останутся в наших сердцах. Кто-то из нас останется в родном городе, кто-то же уедет в далёкие страны. Это последние дни, которые мы проводим вместе. Каждый из нас помнит о школе только хорошое, все плохие моменты вскоре забудутся и мы будем с улыбкой вспоминать о этих чудесных днях, проведённые вместе. Вскоре, мы с любопытством будем рассматривать былые фотографии, показывать их детям и рассказывать им старые школьные, но до боли приятные, шутки. Как же было хорошо нам здесь, в окружении любви и заботы, как же нам было уютно, в кругу родных одноклассников. Мы это никогда не забудем! Прощай, школа!!!!
Прощай, школа! Вот и окончились одиннадцать школьных лет, таких трудных, таких радостных, таких незабываемых. Кажется, недавно мы пришли в школу смешными первоклассниками. Нам было все интересно, хотелось все поскорее узнать. Здесь нас встретила наша первая учительница. Она научила нас писать и читать, и хочется сказать ей, за все, что она сделала для нас, большое спасибо. Тогда в свой первый сентябрьский день мы завидовали старшеклассникам, а особенно одиннадцатиклассникам , ведь они взрослые. И вот мы уже сами одиннадцатиклассники, всего несколько дней осталось до выпускных экзаменов. Нам не позабыть тех школьных дней, которые мы провели вместе, которые сдружили нас. Здесь сложился у нас свой взгляд на окружающий мир. Совсем скоро на традиционной школьной линейке прозвучит последний звонок. Мы передадим, как эстафетную палочку, звонок нынешним первоклассникам. В этот день мы будем завидовать этим маленьким ребятишкам, у которых впереди еще одиннадцать лет школьной жизни. Теперь нам нужно выбрать правильный путь в жизни, найти свое место. Очень трудно и радостно прощаться со школой. Она дала нам знания, с которыми уже можно шагать по жизни, она научила нас осознать себя личностью, на которой лежит ответственность за будущее. Мы сроднились со школой – она была родным домом, мы здесь обретали силу и поддержку. Сегодня нам говорят, пора вам летать самим, у вас уже достаточно крепкие крылья. Прощай, родная школа! Спасибо! Мы не подведем тебя!
Говорят, что на Земле существует три места, куда всегда рвётся сердце человека: место, где ты родился, дом, в котором ты учился и школа, где, прошли, пожалуй, самые светлые, самые тёплые годы твоей жизни. Для меня и для моих одноклассников школа всегда была вторым домом, где мы не только учились таким наукам, как математика, химия, история, но и не менее важной науке жизни. Только сейчас, стоя уже одной ногой в океане взрослой жизни я понимаю, как много для нас сделали наши дорогие, родные, любимые учителя, чтобы мы были успешными капитанами своего корабля-судьбы. Мы понимаем и ценим то, как вы всей душой переживали за нас, желая, чтобы из нас получились граждане, достойные своей страны. Мы понимаем умом, что вот-вот мы перешагнём порог школы-порог беззаботного детства, но сердцем понять это мы пока не в силах... Я никогда не забуду наших учителей, школьные кабинеты, парты, первое предательство, ссоры, обиды, драки, горы домашнего задания, крепкую дружбу, поддержку - всё, и хорошее и плохое. Прости и прощай родная школа, но знай, что я вернусь сюда вновь, потому, что как я говорила в начале, школа - это одно из трёх мест, куда рвётся сердце человека. И если кто-нибудь когда-нибудь спросит меня о моей школе, я всегда буду с гордостью отвечать: "Я выпускник 79 школы! " Прощай, школа!
Прощай школа! Школа – это пора, когда мы еще не осознаем, что такое жизнь, а особенно взрослая. Где нужно: отвечать за свои поступки, самостоятельно решать проблемы, работать, и этому нас учат с садика, потом школы, а дальше сама жизнь. Я боюсь, что не справлюсь, но есть надежда, что незаменимые знания, приобретенные в школе, помогут мне справиться с задачей – жить. Я никогда не забуду своих одноклассников. Их лица, характер. Я ни в коем случае не забуду учителей. Эти ЛЮДИ столько для нас сделали, сколько они потратили сил, сказали важных слов, направили на дорогу жизни. Но не все их слушают, что очень огорчает. Да, мы все думаем или думали, что выйдем со школы, и будет все как обычно. Нет, жить самостоятельно очень тяжело. Я буду держать этот фильм в своей голове. Смотря его, буду смеяться, грустить, вспоминать эпизоды. Эх, остановить бы время, начать с начала, но реальность никуда не денется. Прощай второй, родной дом, я никогда тебя не забуду!!!!!
Прощавай школа! Такі важкі, і в то же час, такі радісні слова. Пам'ятаю, коли ми були маленькі, так хотілося скоріше закінчити школу, піти до інституту, подорослішати. А що зараз? Зараз вже не хочеться всього того, хочеться тільки прийти знову у перший клас, такими малими, та кумедними першокласниками! Пам'ятаю як бавились на подвір'ї школи, як бігали по коридорах, галасували на уроках, малювали на партах...хоча...це мабуть ми і досі робимо. Тільки вже краще, так би мовити професіональний стаж. Що сказати? У класі йдуть розмови про те, що "Ось, вже нарешті закінчиться цей жах!", але всі ми розуміємо, що будемо плакати на останньому дзвонику, і будемо сумувати за школою. Правильно говорять "Школа- наш другий дім". І це чиста правда. Тільки вдуматись, ми жили у цьому домі цілих одинадцять років, раділи разом, сумували, дуріли, сварились, ну все як у справжній сім'ї. А вчителі? Ці бідолашні люди! Як же ви намучились із нами? Мені навіть важко уявити. Чесно кажучи, мені здається що я б, на вашому місці, не витримала такий клас. Але ж ні! Ви ті, хто вчив нас, допомагав, посміхався кожного ранку, і іноді сварив( ну як же без цього). Дякуємо вам, від чистого серця! Дякуємо, дякуємо, і ще раз дякуємо! Я сподіваюсь, що мрії кожного учня у нашому класі, та і в кожному класі цієї школи, здійсняться! Сподіваюсь кожен із нас досягне своєї мети, і буде щасливою людиною! Так хочеться щоб наша люба школа процвітала, і щоб люди, працюючі в ній, ніколи не сумували і не плакали. Прощавай школа, ми Всі будемо за тобою сумувати. Т_Т
Прощай, школа! Вот и окончились одиннадцать школьных лет, таких радостных, таких незабываемых.Вот кажеться совсем недавно мы пришли в первый класс,там где нас научили читать,писать,рисовать.И тогда мы хотели стать взрослыми,закончить школу,стоять на своей последней ленейке.И вот уже скоро настанет этот момент,когда нам прийдеться попрощаться со школой.А ведь нам так не хочеться уходить,потому что мы сроднились со школой.За одинадцать школьных лет было столько незабываемых моментов.Сдесь мы научились понимать многое,мыслить по взрослому,и осознавать себя личностью.В школе мы приобрели много друзей.И грустно от того,что ты больше не посидишь за школьной партой,не порешаешь задачки у доски,не сбежишь с урока всем классом.Мы все будем скучать за друг другом,за нашими учителями которые дали нам знания с которыми мы будем идти по жизни.Школа была для нас родным домом.Спасибо родная школа!Мы не подведем тебя!Прощай.школа!!!
Рідна школа… Пройшло вже 10 років з того часу, коли ми вперше переступили її поріг. Тоді очі наші світилися цікавістю і дитячим захопленням. Ми навіть не здогадувалися, що школа стане нашою другою домівкою.
Саме в школі ми навчилися писати, читати, рахувати, ми навчилися жити. Адже з першого класу вчителі намагалися прищепити нам не тільки знання з різноманітних наук, а й частину своєї душі. Вони вкладали в наші душі добро, ласку, справедливість, чесність, розум. І гадаю їх старання не були марними.
В школі пройшла велика частина нашого життя. І хоча час минає, ніхто з нас не пожалкує цих чудових навчальних років.
У нашій другій домівці ми знайомилися з друзями і сварилися з ними, раділи, отримували п'ятірку за відповідь, і сумували через двійку. В стінах школи ми навчилися думати, висловлювати свої почуття, навчилися помилятися і виправляти ці помилки. Саме тут ми виховували свою силу волі, терпіння, мужність. І ось ми вже не діти, а дорослі люди, перед якими стоїть важливий вибір свого майбутнього. Незабаром пролунає останній дзвоник і шкільне життя залишиться позаду. Та кожен з теплотою і любов’ю буде згадувати про найкращі шкільні дні, сповнені радістю і щастям. І як би не склалися наші долі, куди б не розвели життєві шляхи, ми завжди будемо пам’ятати своїх однокласників, учителів, свій клас, свою рідну школу.
Пожелание школе Дорогая школа, ты начало. Именно здесь приходит первый опыт, первые переживания, первые чувства. За школьными стенами нас учат тому, что же такое жизнь! Так что пусть у нашей школы будет ещё много выпусков! И много талантливых и удачных учеников! Дорогая школа!!! Спасибо тебе за все! За труд учителей, за заботу, за понимание!Желаю тебе успехов во всех сферах. Чтобы ты процветала, выпускала как можно больше медалистов, только истинных, которые действительно заслуживают наград. Чтобы тебя любили ученики, ходили на занятия с большой охотой. Ты останешься в наших сердцах! Желаю тебе стоять вечно и учить детей грамоте и жизни!!! Прошли года, время быстро протекло, но тебя мы никогда не забудем!!!
Ну ось і все…Вже більше ніколи ми не почуємо кроки вчителя, котрий поспішає до нас на урок; вже ніколи не заб’ється серце в пришвидшеному темпі від слів «дістаємо подвійні листочки»; вже ніколи ми не будемо червоніти, стоячи біля дошки чи вмовляючи вчителя перенести контрольну ще на тиждень; не посміємося всім класом над тим, що хтось впав зі стільця чи бовкнув якусь дурницю; ми вже ніколи не запишемо у щоденник домашнє завдання і не будемо поспіхом списувати математику з чужого зошита на перервах. Ми вже не будемо однією великою компанією відмінників і бешкетників, скромників і веселунів, розумників і невігласів. Звичайно, ми будемо бачитися, але це вже не те. Це буде зустріч особистостей, що відбулися, дорослих людей зі своїми дорослими проблемами, котрі зараз, можливо, дивляться на нас з посмішкою, адже вважають наші сьогоднішні проблеми по-дитячому наївними і перебільшеними. Але це потім, а зараз… зараз ми вже здаємося собі дорослими. Так швидко минуло останнє дитяче літо і новорічні свята, весна полонила у свої обійми природу і зовсім скоро у наших серцях пролунає дзвінок, котрий засвідчить, що потяг, котрий називається «Школа», відходить від нас назавжди. А які ж пасажири їдуть у ньому? Квадратні рівняння, закони Ома і Кулона, логарифми, оксиди і кислоти, хромосоми і нукліди, відлига Хрущова і перебудова Горбачова, «рожева» революція і Незалежність, Word і Access; а разом з ними у вагонах розмістилися «Кафе Птах», Шевченко зі своїм «Заповітом», Леся Українка з «Лісовою піснею», Достоєвський зі «Злочином та карою» і Крилов зі своїми щуками й раками; від’їжджає Past Simple Present Perfect, складносурядне і складнопідрядне речення; їдуть стометрівки і підтягування, лобзики і нитки, гори і рівнини, формули і вірші. І з кожним з ним сумно розлучатися, за кожним «пасажиром» будемо сумувати. Дуже швидко забудуться всі образи і непорозуміння, залишаться лише гарні спогади; ми сумуватимемо за тими безсонними ночами, що проводили у підготовці до контрольних; виникне непереборне бажання постояти біля шкільної дошки, розв’язуючи задачу, чи написати диктант, розповісти вірш чи виконати практичну роботу з інформатики.
Прощавай, рідна школо! Низький уклін тобі від нас – випускників!
З сумом і любов’ю ми згадаємо наших вчителів: серед них є любителі афоризмів і тонких підколів, філософських повчань і просто жартів, рефератів, написаних від руки і віршів, що розказані з душею, діамантів і наших власних думок. Нам так захочеться ще раз станцювати вальс чи підготувати концерт до Дня учителя, поставити новорічну казку чи намалювати плакат, увімкнути на перерві радіо і танцювати під хіти нашого дитинства, розігрувати однокласників і влаштовувати маленькі свята на День народження; насміятися до болю в животі, приходити до школи і почувати, що тут тебе приймають таким, яким ти є.
Хоча, давайте залишимо ностальгію на потім, а зараз краще насолоджуватися тим, що залишилося і цінувати його трішечки більше, ніж раніше. Попереду ще стільки цікавого і незабутнього!
Втім, найголовніше, що ще встигнуть зробити випускники – щиро подякувати рідній школі і всім, хто впродовж багатьох років докладав зусиль, щоб із жовторотих пташеняток виросли красені орли і красуні горлиці.
Не зря говорят, что школьные годы самые лучшие годы в жизни. Жаль только что осознаешь это только тогда, когда все уже заканчивается… Когда-то наши мамы и папы, бабушки и дедушки привели нас в первый класс. Школьная линейка с первым звонком останутся в памяти на долгие годы. Первая учительница, строгая, но справедливая, повела нас по, казалось огромному и бесконечному, школьному коридору в наш класс, ставший вторым домом на одиннадцать лет.
Мы осваивали букварь и грамматику, учились считать и лепить из пластилина. Старались быть усидчивыми, внимательными и серьёзными. Делились друг с другом детскими секретами и впервые узнали о дружбе и предательстве. Пускай оно было незначительным, но на тот момент казалось очень обидным. Каждый из нас выберет свой путь. Мы разлетимся из школьного гнезда оперившимися, крепкими птенцами. Но каждый год будем снова и снова возвращаться в стены родной школы, чтобы встретить школьных друзей, любимых учителей и освежить в памяти воспоминания прекрасной школьной поры и счастливого детства. Прощай школа!
Прощай школа!Благодаря тебе, я научилась много чему.Спомощью первой своей учительницы,я научилась читать и писать.Для меня это очень важно. Школа-наш второй дом,дом знаний и умения.Жаль прощаться с домом и осознавать что больше никогда сюда не вернешься,не сядешь за родную парту,не услышишь те звонки на веселые перемены,не увидишь многих друзей,что сидели с тобой за одной партой,так ты прощаешься с детством Последний раз переступили мы школьный порог А дальше что? - Новое жизнь?.Так незаметно пролетел 11 год, а ты в душе все то же малое дитя ... Словно вчера ты пришел сюда, а уже сегодня время всем прощаться ... До встречи, уже нам пора, Не будем эти годы забывать. и ХОЧЕТСЯ СКАЗАТЬ ШКОЛЕ,- СПАСИБО ЗА ВСЕ! Прощай школа!
З сумом і любов’ю ми згадаємо наших вчителів: серед них є любителі афоризмів і тонких підколів, філософських повчань і просто жартів, рефератів, написаних від руки і віршів, що розказані з душею, діамантів і наших власних думок. Нам так захочеться ще раз станцювати вальс чи підготувати концерт до Дня учителя, поставити новорічну казку чи намалювати плакат, увімкнути на перерві радіо і танцювати під хіти нашого дитинства, розігрувати однокласників і влаштовувати маленькі свята на День народження; насміятися до болю в животі, приходити до школи і почувати, що тут тебе приймають таким, яким ти є.
Навряд чи ми згадаємо, хто був відмінником, але точно не забудемо свого товариша по парті; ми не будемо згадувати, яку оцінку нам поставив учитель, але ніколи не забудемо його слова про наш світогляд, котрий навчив нас терпимості і мудрості. А ще ми назавжди візьмемо з собою у доросле життя уроки, які нам дали вчителі, друзі і ми самі.
Ми були не ідеальними учнями: інколи тікали з уроків, списували контрольні, не виконували домашніх завдань, прирікалися з педагогами і бешкетували на перервах. Але, не зважаючи на це, ми сподіваємося, що нас будуть згадувати лише в позитивному ракурсі. Ми будемо пам’ятати всіх. Адже річ не у тім, хто був найрозумнішим, найкрасивішим, найвеселішим, а у тім, що усі ми були, і, сподіваємося, залишимося одним цілим, нехай з різними характерами і здібностями. Пам’ятайте, хто постійно відпрошував нас з уроків і малював плакати, хто організовував усі концерти і так голосно розповідав вірші, хто завжди всім допомагав з математикою, а хто з хімією, хто перебував у постійному пошуку списування, хто вас смішив і забавляв, хто любив потеревенити і пофілософствувати. Школа навчила нас багатьом речам: розглядати історичні події в просторі і розмірковувати про політику, любити літературу і живопис, розрізняти «золоту» і «срібну» епохи, імпресіонізм і реалізм.
Тепер ми знаємо, чому розвалився СРСР, і вміємо складати бізнес-плани, знаємо ноти і Закони Ньютона, бачити сузір’я на нічному небосхилі. Ми вміємо працювати у всіх програмах Майкрософт, писати твори, робити перев’язування і навіть вираховувати ймовірність тієї чи іншої події.
Ми можемо порозумітися з іноземцем англійською і німецькою мовами, грамотно пишемо і вдумливо читаємо і ще багато-багато чого.
Хоча, давайте залишимо ностальгію на потім, а зараз краще насолоджуватися тим, що залишилося і цінувати його трішечки більше, ніж раніше. Попереду ще стільки цікавого і незабутнього!
Втім, найголовніше, що ще встигнуть зробити випускники – щиро подякувати рідній школі і всім, хто впродовж багатьох років докладав зусиль
Прощай, школа!!! Вот и закончились наши беззаботные школьные дни. Пора вступать в ВУЗы и готовиться к серьёзной взрослой жизни! Мы больше не увидим этих добрых лиц учителей, не услышим ихних ласковых слов. Мы станем всё реже встречаться с одноклассниками, школьные друзья станут знакомыми, а любящие учителя, навсегда останутся в наших сердцах. Кто-то из нас останется в родном городе, кто-то же уедет в далёкие страны. Это последние дни, которые мы проводим вместе. Каждый из нас помнит о школе только хорошое, все плохие моменты вскоре забудутся и мы будем с улыбкой вспоминать о этих чудесных днях, проведённые вместе. Вскоре, мы с любопытством будем рассматривать былые фотографии, показывать их детям и рассказывать им старые школьные, но до боли приятные, шутки. Как же было хорошо нам здесь, в окружении любви и заботы, как же нам было уютно, в кругу родных одноклассников. Мы это никогда не забудем! Прощай, школа!!!!
ОтветитьУдалитьПрощай, школа!
ОтветитьУдалитьВот и окончились одиннадцать школьных лет, таких трудных, таких радостных, таких незабываемых.
Кажется, недавно мы пришли в школу смешными первоклассниками. Нам было все интересно, хотелось все поскорее узнать. Здесь нас встретила наша первая учительница. Она научила нас писать и читать, и хочется сказать ей, за все, что она сделала для нас, большое спасибо. Тогда в свой первый сентябрьский день мы завидовали старшеклассникам, а особенно одиннадцатиклассникам , ведь они взрослые. И вот мы уже сами одиннадцатиклассники, всего несколько дней осталось до выпускных экзаменов.
Нам не позабыть тех школьных дней, которые мы провели вместе, которые сдружили нас. Здесь сложился у нас свой взгляд на окружающий мир.
Совсем скоро на традиционной школьной линейке прозвучит последний звонок. Мы передадим, как эстафетную палочку, звонок нынешним первоклассникам.
В этот день мы будем завидовать этим маленьким ребятишкам, у которых впереди еще одиннадцать лет школьной жизни.
Теперь нам нужно выбрать правильный путь в жизни, найти свое место. Очень трудно и радостно прощаться со школой. Она дала нам знания, с которыми уже можно шагать по жизни, она научила нас осознать себя личностью, на которой лежит ответственность за будущее.
Мы сроднились со школой – она была родным домом, мы здесь обретали силу и поддержку. Сегодня нам говорят, пора вам летать самим, у вас уже достаточно крепкие крылья.
Прощай, родная школа! Спасибо! Мы не подведем тебя!
Говорят, что на Земле существует три места, куда всегда рвётся сердце человека: место, где ты родился, дом, в котором ты учился и школа, где, прошли, пожалуй, самые светлые, самые тёплые годы твоей жизни. Для меня и для моих одноклассников школа всегда была вторым домом, где мы не только учились таким наукам, как математика, химия, история, но и не менее важной науке жизни. Только сейчас, стоя уже одной ногой в океане взрослой жизни я понимаю, как много для нас сделали наши дорогие, родные, любимые учителя, чтобы мы были успешными капитанами своего корабля-судьбы. Мы понимаем и ценим то, как вы всей душой переживали за нас, желая, чтобы из нас получились граждане, достойные своей страны. Мы понимаем умом, что вот-вот мы перешагнём порог школы-порог беззаботного детства, но сердцем понять это мы пока не в силах... Я никогда не забуду наших учителей, школьные кабинеты, парты, первое предательство, ссоры, обиды, драки, горы домашнего задания, крепкую дружбу, поддержку - всё, и хорошее и плохое. Прости и прощай родная школа, но знай, что я вернусь сюда вновь, потому, что как я говорила в начале, школа - это одно из трёх мест, куда рвётся сердце человека. И если кто-нибудь когда-нибудь спросит меня о моей школе, я всегда буду с гордостью отвечать: "Я выпускник 79 школы! " Прощай, школа!
ОтветитьУдалитьПрощай школа!
ОтветитьУдалитьШкола – это пора, когда мы еще не осознаем, что такое жизнь, а особенно взрослая. Где нужно: отвечать за свои поступки, самостоятельно решать проблемы, работать, и этому нас учат с садика, потом школы, а дальше сама жизнь. Я боюсь, что не справлюсь, но есть надежда, что незаменимые знания, приобретенные в школе, помогут мне справиться с задачей – жить. Я никогда не забуду своих одноклассников. Их лица, характер. Я ни в коем случае не забуду учителей. Эти ЛЮДИ столько для нас сделали, сколько они потратили сил, сказали важных слов, направили на дорогу жизни. Но не все их слушают, что очень огорчает. Да, мы все думаем или думали, что выйдем со школы, и будет все как обычно. Нет, жить самостоятельно очень тяжело. Я буду держать этот фильм в своей голове. Смотря его, буду смеяться, грустить, вспоминать эпизоды. Эх, остановить бы время, начать с начала, но реальность никуда не денется.
Прощай второй, родной дом, я никогда тебя не забуду!!!!!
Прощавай школа!
ОтветитьУдалитьТакі важкі, і в то же час, такі радісні слова. Пам'ятаю, коли ми були маленькі, так хотілося скоріше закінчити школу, піти до інституту, подорослішати. А що зараз? Зараз вже не хочеться всього того, хочеться тільки прийти знову у перший клас, такими малими, та кумедними першокласниками!
Пам'ятаю як бавились на подвір'ї школи, як бігали по коридорах, галасували на уроках, малювали на партах...хоча...це мабуть ми і досі робимо. Тільки вже краще, так би мовити професіональний стаж.
Що сказати? У класі йдуть розмови про те, що "Ось, вже нарешті закінчиться цей жах!", але всі ми розуміємо, що будемо плакати на останньому дзвонику, і будемо сумувати за школою. Правильно говорять "Школа- наш другий дім". І це чиста правда. Тільки вдуматись, ми жили у цьому домі цілих одинадцять років, раділи разом, сумували, дуріли, сварились, ну все як у справжній сім'ї.
А вчителі? Ці бідолашні люди! Як же ви намучились із нами? Мені навіть важко уявити. Чесно кажучи, мені здається що я б, на вашому місці, не витримала такий клас. Але ж ні! Ви ті, хто вчив нас, допомагав, посміхався кожного ранку, і іноді сварив( ну як же без цього). Дякуємо вам, від чистого серця! Дякуємо, дякуємо, і ще раз дякуємо!
Я сподіваюсь, що мрії кожного учня у нашому класі, та і в кожному класі цієї школи, здійсняться! Сподіваюсь кожен із нас досягне своєї мети, і буде щасливою людиною!
Так хочеться щоб наша люба школа процвітала, і щоб люди, працюючі в ній, ніколи не сумували і не плакали.
Прощавай школа, ми Всі будемо за тобою сумувати. Т_Т
Прощай, школа!
ОтветитьУдалитьВот и окончились одиннадцать школьных лет, таких радостных, таких незабываемых.Вот кажеться совсем недавно мы пришли в первый класс,там где нас научили читать,писать,рисовать.И тогда мы хотели стать взрослыми,закончить школу,стоять на своей последней ленейке.И вот уже скоро настанет этот момент,когда нам прийдеться попрощаться со школой.А ведь нам так не хочеться уходить,потому что мы сроднились со школой.За одинадцать школьных лет было столько незабываемых моментов.Сдесь мы научились понимать многое,мыслить по взрослому,и осознавать себя личностью.В школе мы приобрели много друзей.И грустно от того,что ты больше не посидишь за школьной партой,не порешаешь задачки у доски,не сбежишь с урока всем классом.Мы все будем скучать за друг другом,за нашими учителями которые дали нам знания с которыми мы будем идти по жизни.Школа была для нас родным домом.Спасибо родная школа!Мы не подведем тебя!Прощай.школа!!!
Рідна школа… Пройшло вже 10 років з того часу, коли ми вперше переступили її поріг. Тоді очі наші світилися цікавістю і дитячим захопленням. Ми навіть не здогадувалися, що школа стане нашою другою домівкою.
ОтветитьУдалитьСаме в школі ми навчилися писати, читати, рахувати, ми навчилися жити. Адже з першого класу вчителі намагалися прищепити нам не тільки знання з різноманітних наук, а й частину своєї душі. Вони вкладали в наші душі добро, ласку, справедливість, чесність, розум. І гадаю їх старання не були марними.
В школі пройшла велика частина нашого життя. І хоча час минає, ніхто з нас не пожалкує цих чудових навчальних років.
У нашій другій домівці ми знайомилися з друзями і сварилися з ними, раділи, отримували п'ятірку за відповідь, і сумували через двійку. В стінах школи ми навчилися думати, висловлювати свої почуття, навчилися помилятися і виправляти ці помилки. Саме тут ми виховували свою силу волі, терпіння, мужність. І ось ми вже не діти, а дорослі люди, перед якими стоїть важливий вибір свого майбутнього. Незабаром пролунає останній дзвоник і шкільне життя залишиться позаду. Та кожен з теплотою і любов’ю буде згадувати про найкращі шкільні дні, сповнені радістю і щастям. І як би не склалися наші долі, куди б не розвели життєві шляхи, ми завжди будемо пам’ятати своїх однокласників, учителів, свій клас, свою рідну школу.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьЭтот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьПожелание школе
ОтветитьУдалитьДорогая школа, ты начало. Именно здесь приходит первый опыт, первые переживания, первые чувства. За школьными стенами нас учат тому, что же такое жизнь! Так что пусть у нашей школы будет ещё много выпусков! И много талантливых и удачных учеников! Дорогая школа!!! Спасибо тебе за все! За труд учителей, за заботу, за понимание!Желаю тебе успехов во всех сферах. Чтобы ты процветала, выпускала как можно больше медалистов, только истинных, которые действительно заслуживают наград. Чтобы тебя любили ученики, ходили на занятия с большой охотой. Ты останешься в наших сердцах! Желаю тебе стоять вечно и учить детей грамоте и жизни!!! Прошли года, время быстро протекло, но тебя мы никогда не забудем!!!
Ну ось і все…Вже більше ніколи ми не почуємо кроки вчителя, котрий поспішає до нас на урок; вже ніколи не заб’ється серце в пришвидшеному темпі від слів «дістаємо подвійні листочки»; вже ніколи ми не будемо червоніти, стоячи біля дошки чи вмовляючи вчителя перенести контрольну ще на тиждень; не посміємося всім класом над тим, що хтось впав зі стільця чи бовкнув якусь дурницю; ми вже ніколи не запишемо у щоденник домашнє завдання і не будемо поспіхом списувати математику з чужого зошита на перервах. Ми вже не будемо однією великою компанією відмінників і бешкетників, скромників і веселунів, розумників і невігласів. Звичайно, ми будемо бачитися, але це вже не те. Це буде зустріч особистостей, що відбулися, дорослих людей зі своїми дорослими проблемами, котрі зараз, можливо, дивляться на нас з посмішкою, адже вважають наші сьогоднішні проблеми по-дитячому наївними і перебільшеними. Але це потім, а зараз… зараз ми вже здаємося собі дорослими. Так швидко минуло останнє дитяче літо і новорічні свята, весна полонила у свої обійми природу і зовсім скоро у наших серцях пролунає дзвінок, котрий засвідчить, що потяг, котрий називається «Школа», відходить від нас назавжди. А які ж пасажири їдуть у ньому? Квадратні рівняння, закони Ома і Кулона, логарифми, оксиди і кислоти, хромосоми і нукліди, відлига Хрущова і перебудова Горбачова, «рожева» революція і Незалежність, Word і Access; а разом з ними у вагонах розмістилися «Кафе Птах», Шевченко зі своїм «Заповітом», Леся Українка з «Лісовою піснею», Достоєвський зі «Злочином та карою» і Крилов зі своїми щуками й раками; від’їжджає Past Simple Present Perfect, складносурядне і складнопідрядне речення; їдуть стометрівки і підтягування, лобзики і нитки, гори і рівнини, формули і вірші. І з кожним з ним сумно розлучатися, за кожним «пасажиром» будемо сумувати. Дуже швидко забудуться всі образи і непорозуміння, залишаться лише гарні спогади; ми сумуватимемо за тими безсонними ночами, що проводили у підготовці до контрольних; виникне непереборне бажання постояти біля шкільної дошки, розв’язуючи задачу, чи написати диктант, розповісти вірш чи виконати практичну роботу з інформатики.
ОтветитьУдалитьПрощавай, рідна школо! Низький уклін тобі від нас – випускників!
З сумом і любов’ю ми згадаємо наших вчителів: серед них є любителі афоризмів і тонких підколів, філософських повчань і просто жартів, рефератів, написаних від руки і віршів, що розказані з душею, діамантів і наших власних думок. Нам так захочеться ще раз станцювати вальс чи підготувати концерт до Дня учителя, поставити новорічну казку чи намалювати плакат, увімкнути на перерві радіо і танцювати під хіти нашого дитинства, розігрувати однокласників і влаштовувати маленькі свята на День народження; насміятися до болю в животі, приходити до школи і почувати, що тут тебе приймають таким, яким ти є.
Хоча, давайте залишимо ностальгію на потім, а зараз краще насолоджуватися тим, що залишилося і цінувати його трішечки більше, ніж раніше. Попереду ще стільки цікавого і незабутнього!
Втім, найголовніше, що ще встигнуть зробити випускники – щиро подякувати рідній школі і всім, хто впродовж багатьох років докладав зусиль, щоб із жовторотих пташеняток виросли красені орли і красуні горлиці.
Не зря говорят, что школьные годы самые лучшие годы в жизни. Жаль только что осознаешь это только тогда, когда все уже заканчивается…
ОтветитьУдалитьКогда-то наши мамы и папы, бабушки и дедушки привели нас в первый класс. Школьная линейка с первым звонком останутся в памяти на долгие годы. Первая учительница, строгая, но справедливая, повела нас по, казалось огромному и бесконечному, школьному коридору в наш класс, ставший вторым домом на одиннадцать лет.
Мы осваивали букварь и грамматику, учились считать и лепить из пластилина. Старались быть усидчивыми, внимательными и серьёзными. Делились друг с другом детскими секретами и впервые узнали о дружбе и предательстве. Пускай оно было незначительным, но на тот момент казалось очень обидным.
Каждый из нас выберет свой путь. Мы разлетимся из школьного гнезда оперившимися, крепкими птенцами. Но каждый год будем снова и снова возвращаться в стены родной школы, чтобы встретить школьных друзей, любимых учителей и освежить в памяти воспоминания прекрасной школьной поры и счастливого детства.
Прощай школа!
Прощай школа!Благодаря тебе, я научилась много чему.Спомощью первой своей учительницы,я научилась читать и писать.Для меня это очень важно.
ОтветитьУдалитьШкола-наш второй дом,дом знаний и умения.Жаль прощаться с домом и осознавать что больше никогда сюда не вернешься,не сядешь за родную парту,не услышишь те звонки на веселые перемены,не увидишь многих друзей,что сидели с тобой за одной партой,так ты прощаешься с детством
Последний раз переступили мы школьный порог А дальше что? - Новое жизнь?.Так незаметно пролетел 11 год, а ты в душе все то же малое дитя ... Словно вчера ты пришел сюда, а уже сегодня время всем прощаться ... До встречи, уже нам пора,
Не будем эти годы забывать.
и ХОЧЕТСЯ СКАЗАТЬ ШКОЛЕ,- СПАСИБО ЗА ВСЕ!
Прощай школа!
З сумом і любов’ю ми згадаємо наших вчителів: серед них є любителі афоризмів і тонких підколів, філософських повчань і просто жартів, рефератів, написаних від руки і віршів, що розказані з душею, діамантів і наших власних думок. Нам так захочеться ще раз станцювати вальс чи підготувати концерт до Дня учителя, поставити новорічну казку чи намалювати плакат, увімкнути на перерві радіо і танцювати під хіти нашого дитинства, розігрувати однокласників і влаштовувати маленькі свята на День народження; насміятися до болю в животі, приходити до школи і почувати, що тут тебе приймають таким, яким ти є.
ОтветитьУдалитьНавряд чи ми згадаємо, хто був відмінником, але точно не забудемо свого товариша по парті; ми не будемо згадувати, яку оцінку нам поставив учитель, але ніколи не забудемо його слова про наш світогляд, котрий навчив нас терпимості і мудрості. А ще ми назавжди візьмемо з собою у доросле життя уроки, які нам дали вчителі, друзі і ми самі.
Ми були не ідеальними учнями: інколи тікали з уроків, списували контрольні, не виконували домашніх завдань, прирікалися з педагогами і бешкетували на перервах. Але, не зважаючи на це, ми сподіваємося, що нас будуть згадувати лише в позитивному ракурсі. Ми будемо пам’ятати всіх. Адже річ не у тім, хто був найрозумнішим, найкрасивішим, найвеселішим, а у тім, що усі ми були, і, сподіваємося, залишимося одним цілим, нехай з різними характерами і здібностями. Пам’ятайте, хто постійно відпрошував нас з уроків і малював плакати, хто організовував усі концерти і так голосно розповідав вірші, хто завжди всім допомагав з математикою, а хто з хімією, хто перебував у постійному пошуку списування, хто вас смішив і забавляв, хто любив потеревенити і пофілософствувати. Школа навчила нас багатьом речам: розглядати історичні події в просторі і розмірковувати про політику, любити літературу і живопис, розрізняти «золоту» і «срібну» епохи, імпресіонізм і реалізм.
Тепер ми знаємо, чому розвалився СРСР, і вміємо складати бізнес-плани, знаємо ноти і Закони Ньютона, бачити сузір’я на нічному небосхилі. Ми вміємо працювати у всіх програмах Майкрософт, писати твори, робити перев’язування і навіть вираховувати ймовірність тієї чи іншої події.
Ми можемо порозумітися з іноземцем англійською і німецькою мовами, грамотно пишемо і вдумливо читаємо і ще багато-багато чого.
Хоча, давайте залишимо ностальгію на потім, а зараз краще насолоджуватися тим, що залишилося і цінувати його трішечки більше, ніж раніше. Попереду ще стільки цікавого і незабутнього!
Втім, найголовніше, що ще встигнуть зробити випускники – щиро подякувати рідній школі і всім, хто впродовж багатьох років докладав зусиль